Науменко Юрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Науменко Юрій Андрійович
Народження5 березня 1919(1919-03-05)
Ромни, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Смерть6 жовтня 1999(1999-10-06) (80 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна УНР
 Українська Радянська Соціалістична Республіка
 СРСР
 Росія
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
ПартіяКПРС
Званнягенерал-полковник
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Суворова III ступеня орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За відвагу на пожежі» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За визволення Праги» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Монгольській Народній Революції» орден Тудора Владимиреску медаль «За зміцнення дружби по зброї» Jubilee Medal "50 Years of the Mongolian People's Army"

Юрій Андрійович Науменко (5 березня 1919 року, Ромни, нині Сумська область, Україна — 6 жовтня 1999 року, Москва) — радянський військовий діяч, генерал-полковник (8.11.1971), Герой Радянського Союзу.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1919 року в місті Ромни нині Сумської області (Україна). З 1921 року жив у селі Локня. У 1934 році закінчив 7 класів школи, в 1936 році — Роменський технікум механізації сільського господарства. У 1936—1937 роках працював техніком-нормувальником на металургійному заводі в місті Ворошиловськ (нині — місто Алчевськ Луганської області, Україна), в 1937—1939 роках — вантажником у Керченському морському порту, рахівником і головою місцевого профкому радгоспу в селі Багерово (нині селище Ленінського району, Крим).

Військова служба

[ред. | ред. код]
Довоєнний час

В армії з грудня 1939 року. У липні 1941 року закінчив Житомирське військове піхотне училище.

Німецько-радянська війна

Учасник Німецько-радянської війни: в серпні 1941 року — командир роти 963-го стрілецького полку. Воював на Південному фронті. Брав участь в обороні Запоріжжя. 18 серпня 1941 року був поранений в голову і ногу, до вересня 1941 року перебував у госпіталі в місті Новочеркаську (Ростовська область).

На початку вересня 1941 року направлений у відділ кадрів Північно-Кавказького військового округу, де був призначений на посаду помічника начальника штабу 1151-го стрілецького полку, що формувався в Ставрополі.

Знову на фронті з жовтня 1941 року на посадах помічника начальника і начальника штабу 1151-го (з травня 1943 — 289-го гвардійського) стрілецького полку. 6 жовтня 1943 року після загибелі в бою командира полку був призначений на посаду командира 289-го гвардійського стрілецького полку. Воював на Південному, Донському, Воронезькому, Степовому, 2-му і 1-му Українських фронтах. Брав участь у Ростовській оборонної та наступальної операції, Барвінкове-Лозівської операції, Харківському битві, Сталінградській і Курській битвах, Бєлгородсько-Харківської операції, визволенні Лівобережної України, Кіровоградської, Умансько-Ботошанську, Львівсько-Сандомирської, Сандомирско-Сілезької та Берлінській операціях. Всього за час війни був тричі поранений.

Особливо відзначився у Берлінській операції. Полк під його командуванням 16 квітня 1945 року форсував річку Нейсе (Ниса-Лужіцка), прорвавши оборону противника північніше міста Бад-Мускау, і першим в дивізії форсував Шпрее і вийшов до Ельбі в районі Торгау. В боях воїнами полку було знищено 22 ворожих танки, 12 штурмових та 20 польових гармат, 14 бронетранспортерів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за успішне командування полком і особисту мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії підполковнику Юрію Андрійовичу Науменко присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Післявоєнна служба

У травні 1945 року був першим комендантом міста Дрезден (Німеччина). До 1946 року продовжував командувати стрілецьким полком (у Центральній групі військ, Австрія). У 1949 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Знову командував стрілецьким полком. У травні-листопаді 1956 — заступник командира стрілецької дивізії, в 1956—1960 — командир механізованої дивізії (в Прибалтійському військовому окрузі). В 1962 році закінчив Військову академію Генштабу.

У 1962—1964 — заступник начальника Управління бойової підготовки Південної групи військ (Угорщина), в 1964—1965 — командир корпусу (в Прикарпатському військовому окрузі), у 1965—1968 — заступник командувача Ленінградським військовим округом з бойової підготовки. У червні 1968 — жовтні 1971 командував армією (в Прибалтійському військовому окрузі).

З жовтня 1971 року по червень 1975 року командував військами Приволзького військового округу. У травні 1975 — травні 1980 — старший представник головного командування Об'єднаними збройними силами держав — учасників Варшавського договору в Угорській Народній Армії. У 1980—1988 — заступник головнокомандувача Сухопутними військами за вневойсковой підготовки — начальник вневойсковой підготовки Міністерства оборони СРСР. З червня 1988 року генерал-полковник Ю. А. Науменко — в запасі.

Жив у Москві. Помер 6 жовтня 1999 року. Похований на Троєкуровському кладовищі.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Депутат Верховної Ради СРСР 9-го скликання (1974—1979 роках).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороди іноземних держав

[ред. | ред. код]
  • Орден Тудора Владимиреску 2 ступеня (Румунія);
  • медаль «25 років свободи Батьківщини» (Румунія);
  • медаль «50 років Монгольської Народної Революції» (1971);
  • медаль «50 років Монгольської Народної Армії» (1971);
  • медаль «За зміцнення дружби по зброї» 1-го ступеня (Чехословаччина, 1970);
  • ювілейна медаль «50 років Компартії Чехословаччини»;
  • три польські медалі.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У місті Ромни (Сумська область, Україна) на Алеї Героїв встановлено пам'ятний стенд Ю. А. Науменко.

  • Науменко Ю. А. {{{Заголовок}}}. — 30.000 прим. — ISBN 5-203-00599-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Науменко Юрій Андрійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Біографія Ю. А. Науменко на сайті «az-libr.ru».